«У вас буде дівчинка!» — повідомила молода лікар і уважно подивилася на мене. А раптом я не зрадію, а навпаки, сильно засмучуся від її слів. Але я зраділа. Я тріумфувала, тому що найбільше на світі мені хотілося народити саме дівчинку. Щоб хороша, щоб бантики-кіски, сукні з рюшечками, усе рожеве. І ім'я на честь моєї улюбленої дитячої ляльки з білим довгим волоссям. Ось на цьому мої материнські очікування і плани якось завершувалися. Я розуміла, що хочу саме дівчинку, щоб її наряджати, причісувати, щоб водити за ручку і чути смішне «матуся». Зараз я думаю, що в мої тодішні 22 роки все це було цілком закономірним. І хоча в ті самі 22 роки у мене вже була закінчена вища психологічна освіта, це, як виявилося, нічого без практики не варте. Та і книг, з яких можна було б дізнатися про щось корисне про виховання дівчинки, на той час було не так багато.

Далі був період, коли я особливо і не замислювалася над тим, що виховання дівчинки вимагає від мене якогось особливого підходу. Училися говорити, ходити, розширювали кругозір. Мені здавалося, що я молодець, усе роблю правильно, усе у мене виходить. Сьогодні, озираючись назад, я розумію, що, як не дивно, але все-таки виховання дівчинки мені вдалося (хоча процес ще не завершений). І хочу поділитися своїми думками, успіхами і невдачами з іншими батьками.
Отже, донечка підростала, і я почала помічати, що вона часто падає, «гучно» стрибає, не дуже швидко бігає, не завжди може зловити м'ячик. Я подумала, що потрібно зайнятися спортом або, ще краще, танцями. Так з'явилося завдання № 1 з виховання дівчинки. Я зайнялася пошуком танцювального гуртка, і незабаром моя улюблена донечка вже опановувала основи ча-ча-ча в танцювальному клубі. Туди брали саме з чотирьох років. На запитання тренера: «Де у тебе права ручка?» — моє золотце бадьоро показало ліву, і нас прийняли. Важко сказати, унаслідок чого зникли дитяча незручність і незграбність. Зараз я вважаю, що справа не стільки в танцях, скільки в дорослішанні. Але все-таки свою другу доньку я намагатимуся якомога раніше
віддати на хореографію або в секцію художньої гімнастики. Дівчинвсе-таки повинна красиво рухатися!
А потім якось само собою прийшло усвідомлення того, що дівчинку потрібно залучати до жіночих справ. Це і є завдання № 2. Матуся готує? І донечка поряд зі своїм дитячим ножиком допомагає чистити картоплю або розмішує ложкою в мисці що-небудь смачне. Матуся пере? І донька також. Прибираємо? Звісно, разом. Відмінний принцип «Роби, як я!» спрацював. Це я вже сьогодні розумію, а тоді тільки робила. Причому донька повторювала за мною все, як маленький хвостик, — і погане, і хороше. У результаті вийшло зовсім непогано. Готувати вміє, прибирати також, посуд мити — не проблема. Раніше в школі був такий предмет «Домоведення», тільки тепер його вже давно немає в розкладі. А шкода! Адже якщо маму не навчили в'язати, шити, вишивати, готувати, тобто виконувати одвічну жіночу роботу, то як же вона передасть ці навички своїй доньці? Дівчинка повинна вміти робити жіночі справи!
Я часто повторювала доньці: «Ти ж дівчинка!», причому привід міг бути абсолютно різний. Наприклад: «Битися недобре, тому що дівчатка взагалі не б'ються», «Потрібно бути акуратною, тому що ти дівчинка». Робила я це абсолютно неусвідомлено, просто тому, що так говорили мені моя мама і бабуся. Уже не знаю, добре це чи не дуже. Але результат все-таки є. Ще в допідлітковому віці моя дочка абсолютно чітко усвідомила, що вона належить до жіночої половини людства, і почала отримувати від цього задоволення. Тому завдання № З з виховання дівчинки — пояснювати їй, чим відрізняються хлопчики від дівчаток, підкреслювати п приналежність до жіночої статі. Отже, дівчинка повинна розуміти, що вона дівчинка, а не хлопчик!
Я завжди продумувала гардероб доньки. Тоді у мене вже був досвід роботи з дітьми, і я чимало побачила дівчаток, яким не подобалося носити спідниці, які вимагали від мам тільки джинси і шорти, стриглися «під хлопчика». А я переконувала, що довге волосся — це жіночно і красиво, що спідниця — це романтично, і ніжні кольори доньці дуже личать. Теж вийшло. Я гадаю, тому, що шопінг у нас завжди був спільний, я отримувала велике задоволення від того, що радилася — чи личить мені ця сукня, а ось ця кофтина? Причому я добре розуміла, що мій власний смак, на жаль, далекий від досконалості. І я познайомила доньку зі своїми подружками, які були більш обізнані в цих питаннях, іноді ми разом ходили по крамницях. Я не вважала, що придбання модних журналів — це безглуздо і не потрібно. Навпаки, я читала їх сама і давала читати доньці. Адже там здебільшого написані правильні речі — як мати добрий вигляд, як одягатися, як зробити красиву річ власноруч. Отже, завдання № 4 — навчити добре виглядати. Дівчинка повинна вміти, любити одягатися і стежити за собою!
Далі. Завдання № 5. Збираємо «дівчачі» іграшки, книги, художні та мультиплікаційні фільми. Гадаю, що всі зі мною погодяться, якщо я скажу, що вони відіграють важливу роль у вихованні. Ні, у нас удома не було надлишку ляльок Барбі. Проте коляска, лялькові меблі, пупс, іграшковий посуд — усе це ми проходили. Утім, пара-трійка «хлопчачих» іграшок у нас також була — ра-діокерований автомобіль і навіть автомат. Але це було просто для того, щоб порівняти. Потрібно розуміти, що виробники іграшок небезпідставно поділяють іграшки на предмети для хлопчиків і для дівчаток. Використовуючи іграшку, дитина уживається у свою соціальну роль, робить те, що роблять люди її статі. Дівчатка няньчать дітей, готують, лікують, роблять зачіски, прибирають, а хлопчики лагодять, водять машини, воюють. Тому іграшки для хлопчиків і для дівчаток обов'язково мають різнитися. Набір посуду, набір лікаря, магазин, усякі побутові іграшкові прилади — усе це допомагає дівчинці уживатися в її жіночу роль.
Я спеціально збирала книги для дівчаток. Чомусь моя дочка не виявляла великої цікавості до читання, і я намагалася знайти те, що буде їй цікаво. У результаті у нас на полиці утворилася ціла дівчача бібліотека. Є книги для хлопчиків і дівчаток, наприклад, розповіді М. Носова або «Пригоди Буратіно» О. Толстого. Але є і такі книги, що будуть корисними і цікавими саме дівчаткам або саме хлопчикам.
Ось невеличкий перелік книг для дівчаток::
•    «Маруся ще повернеться» (І. Токмакова);
•    «Клаптик і хмаринка» (С. Прокоф'єва);
•    «Королівство кривих дзеркал» (В. Губарев);
•    «Таємничий сад» (Ф. Бернетт);
•    «Дикий собака Дінго» (Р. Фраєрман);
•    «Поліанна» (Е. Портер);
•    «Блакитна намистинка» (М. Крюгер).
Оскільки всі діти дуже люблять дивитися телевізор, то можна / потрібно використовувати художні та мультиплікаційні фільми для виховання. І тут також можна знайти такі, які чудово допоможуть нам у вихованні дівчинки. Усі мультфільми, в яких показані любов до мами, акуратні дівчатка, дівчатка, які допомагають мамі, будуть дуже корисними.
У дівчинки мають бути іграшки, книги, художні та мультиплікаційні фільми, які допоможуть їй усвідомити, що вона дівчинка!
Змалечку я повторювала донечці, що вона гарна. Навіщо? По-перше, тому, що це була абсолютна правда. Для мене не було гарніших за ці величезні очі, рум'яні щічки, такі милі ямкочи. А ще тому, щоб не вийшло, як зі мною, коли чомусь я половину життя вважала себе негарною, нерозумною і ще багато інших не-. З чоловіком була проведена величезна роз'яснювальна робота про важливу роль батька у вихованні дочки і про його вплив на формування її самооцінки. Ось тут, мабуть, позначилася моя психологічна освіта. Зараз, підбиваючи якісь проміжні підсумки, я можу сказати, що у нас вийшло. На запитання «Хто на світі всіх миліший, усіх рум'яніший і біліший?» наша донька абсолютно спокійно відповідає, що так, вона дуже гарна, але їй ще є над чим працювати. Із самооцінкою вийшло. Тому що потім були ще і пластинки на зуби, щоб виправити те, що не дуже подобалося, і масаж спини, яка сутулилася, і танці, і заняття вокалом, і... Тому завдання № 6 — це створення нормальної самооцінки. Дівчинка повинна ставитися до себе добре!
 Дівчинка-підліток, з якою мені якось довелося працювати, одного разу заявила мені: «Я взагалі заміж не вийду. І дітей не хочу. Якщо раптом я завагітнію, то обов'язково зроблю аборт». На таку заяву я декілька хвилин навіть не знала, що відповісти. Як зробити так, щоб дівчинка прагнула до створення нормальної сім'ї, до того, щоб хотіти народити дитину, а краще, якщо і не одну? Чому іноді в голові у дівчаток виникають ось такі дивні уявлення про життя? У тієї дівчинки-підлітка перед очима був приклад власної мами, яка розв'язувала питання контрацепції тільки за допомогою лікарів, роблячи аборти. І дочка вирішила, що це правильно і безпечно. Звісно, такі серйозні питання я змогла обговорювати зі своєю донькою тільки тоді, коли вона підросла. Зате змалечку ми говорили про те, як чудово няньчити малюків, які вони смішні й кумедні. Коли у моєї доньки з'явився молодший братик, вона отримувала величезне задоволення від того, що купала його або годувала, гуляла з ним або гралася. Я завжди говорила про те, що сім'я для жінки — це важливо. Спочатку сім'я і тільки потім робота. Звісно, це моя суб'єктивна думка. Але, мені здається, не варто виховувати з дівчинки кар'єристку змалку. Тому завдання 7 - пояснити доньці, що сім'я і діти — це чудово. Дівчинка з дитинства повинна розуміти, що головне призначення жінки — бути гарною дружиною і матір'ю.
Кожній мамі хочеться, щоб у доньки склалося особисте життя. Щоб чоловік був хороший, щоб було кохання... А це, запевняю я вас, залежить від того, які стосунки у дівчинки складаються з батьком. Якщо батько приділяє дівчинці увагу, говорить їй компліменти, готує подарунки, повірте, вона навряд чи обере чоловіка, який її ображатиме або навіть битиме, не даватиме грошей і виганятиме на вулицю. Тому завдання № 8 —допомогти збудувати стосунки батька і дочки і завжди звертати на це увагу. Не можу сказати, що мені це вдалося на всі сто відсотків, але все-таки вийшло, хоч і сьогодні є над чим попрацювати. У дівчинки повинні бути нормальні взаємини з батьком!
Ми з донькою звикли розмовляти. Увечері ми сідаємо на кухні, п'ємо чай і говоримо. Мені завжди є чим поділитися з моєю донькою, а їй — зі мною. Адже не буває гри в одні ворота. Якщо ти хочеш, щоб у тебе виникли довірчі взаємини з дитиною, не просто витягуй з неї інформацію, але й ділися своїми секретами. (Тільки не варто перетворювати дитину на «жилетку», і вантажити її всіма своїми дорослими проблемами.) Порадитися з дитиною також можна. Адже іноді дитячий погляд на речі може бути дуже корисним. Взаємини з хлопчиками, подружками, учителями, переживання з приводу своєї зовнішності — та хіба мало чим хоче поділитися з вами донька. Я ніколи не сприймала дитячі проблеми як щось несерйозне. Сподобався Максим? А ти йому? А що тобі в ньому подобається? Знову посварилася з Марійкою? Розкажи докладніше, ми разом спробуємо розв'язати ситуацію. Це — завдання № 9. Стати для доньки подругою. Розумною, терплячою, розуміючою і такою, яка приймає її такою, яка вона є! Дівчинка повинна мати можливість поділитися проблемами з мамою!
А якби зараз повернути час назад? Що я переробила б, переглянула, виправила?Тільки себе. Я займалася б спортом разом із донькою. Я знайшла б час, щоб навчитися разом із нею в'язати. Я не говорила б їй ті слова, які у мене іноді зривалися з вуст. Я читала б їй вірші. Я частіше говорила б їй про те, що я люблю її і як багато вона для мене означає. Але ж ще не пізно і все це можна зробити. Тому що вона все ще моя маленька улюблена донечка.