ДОСИТЬ часто трапляються ситуації, коли мама просто не може сказати, скільки разів за рік дитина хворіла на ГРЗ — ці ГРЗ постійно змінюють одне одного. Закладений ніс переходить у захворіле вухо, горло стає червоним, сипне голос, воложиться кашель, у черговий раз підвищується температура...

    Часті ГРЗ — здебільшого наслідок вторинного імунодефіциту — тобто дитина народилася нормальною, але під впливом певних зовнішніх факторів її імунітет або не розвивається, або чимось пригнічується.
    Висновок: якщо нормальна від народження дитина постійно хворіє, отже, має конфлікт із навколишнім середовищем. Існує два варіанти допомоги: спробувати за допомогою ліків примирити дитину з навколишнім середовищем або спробувати все-таки змінити навколишнє середовище, щоб воно влаштовувало дитину.
    Формування й функціонування системи імунітету обумовлене, насамперед, зовнішніми впливами, тобто всім тим, що добре відомо кожному, усім тим, що ми розуміємо як спосіб життя: харчування, пиття, повітря, одяг, фізичні навантаження, відпочинок, лікування хвороб.
    Батьки дитини, яка часто хворіє на ГРЗ, повинні насамперед зрозуміти, що винна у цьому не дитина, а оточуючі, які не здатні розібратися з відповідями на запитання, що таке про добре й погано. Дуже важко зізнатися самим собі в тому, що це ми щось робимо помилково — не так годуємо, не так одягаємо, не так відпочиваємо, не так допомагаємо при хворобах.
     А найгірше полягає в тому, що ніхто не може допомогти таким батькам і такій дитині.
    Робіть висновок самі. Дитина часте хворіє. З ким порадитися мамі?
Почнемо з бабусь. І що почуємо: «Він у тебе погано їсть! Погана матір, адже не в змозі нагодувати дитину! Хто ж так дитину одягає — зовсім гола шия! Вона розкривається вночі, тому спати доречніше в теплих шкар-петках!» З піснями й танцями нагодуємо. Дуже теплим шарфиком щільно замотаємо. Шкарпетки надягнемо. Частота ГРЗ від усього цього не зменшиться, але бабусі стає легше.
    Звернемося по допомогу до друзів, знайомих, товаришів по службі. Важлива порада (мудра і безпечна) — потерпи. Але обов'язково почуємо історію про те, як «в однієї жінки дитина постійно хворіла, але вона не по-шкодувала грошей і придбала їй спеціальний, біологічно активний вітамінний комплекс із добавками товчених рогів високогірного тибетського козла, після чого ГРЗ припинилися, аденоїди розсмокталися.
    Можливо, усе-таки звернемося до серйозних лікарів?
    — Лікарю, у нас за рік 10 ГРЗ. Ми вже з'їли за цей рік 3 кг вітамінів, 2 кг ліків від кашлю й 1 кг антибіотиків. Допоможіть! Від нашого несерйозного педіатра Ганни Миколаївни жодної користі — вимагає загартовувати дитину, а
як же її таку «безімунітетну» загартовувати! Дитина напевне хвора на якусь страшну хворобу...
    Обстежили. Знайшли герпес, цитомегаловірус, лямблії, а в кишечнику — стафілокок. Аналіз крові з розумною назвою «імунограма» довів численні відхилення.
     Тепер усі зрозуміло! Це не ми винні! Ми, батьки,— гарні, уважні, турботливі. Ура! Ми нормальні! Бідна Оленка, скільки хвороб вона має одночасно — і стафілокок, і віруси, жах! Ну так нічого! Нам уже розповіли про спеціальні ліки, що всю цю гидоту обов'язково зведуть нанівець...
    Якщо дитина часто хворіє на ГРЗ, цю проблему неможливо розв'язати жодними таблетками. Усувайте конфлікт із навколишнім середовищем. Змінюйте спосіб життя! Не шукайте винних — це тупик. Ваші шанси й шанси вашої дитини вирватися із замкненого кола одвічного нежитю — цілком реальні.
    Ще раз повторюся: чарівних таблеток «від поганого імунітету» не існує. Але є ефективний алгоритм реальних практичних дій. Найпринциповіші моменти ми зараз перелічимо.
Повітря
    Чисте, прохолодне, вологе. Уникати всього, що пахне — лаки, фарби, дезодоранти, мийні засоби.
Житло
    За найменшої можливості організувати дитині персональну дитячу кімнату. У дитячій кімнаті не має бути накопичувачів пили, усе має зазнавати вологого прибирання (звичайна вода без дезінфікаційних засобів). Регулятор на батареї опалення. Зволожувач повітря. Пилосос із водяним фільтром. Іграшки в ящику. Книжки за склом. Складання всього розкиданого + миття підлоги + витирання пилу — стандартні дії перед сном. На стіні в кімнаті — термометр і гігрометр. Уночі вони повинні показувати температуру +18 °С і вологість 50-70 %. Регулярне провітрювання, обов'язкове й інтенсивне — ранком після сну.

СOH
    У прохолодній вологій кімнаті. За бажанням — у теплій піжамі, під теплою ковдрою. Біла постільна білизна, що випрана з використанням дитячого порошку й ретельно виполоскана.
Харчування
    Ніколи й за жодних умов не змушувати дитину їсти. Ідеально годувати не тоді, коли їсти згодна, а тоді, коли випрошує їжу. Припиняти годувати в проміжках між годуваннями. Не зловживати заморськими продуктами. Не захоплюватися різноманітністю харчування. Віддавати перевагу природним солодощам (мед, ізюм, курага та ін.) перед штучними (на основі сахарози). Стежити, щоб у роті не залишалася їжа, особливо солодка.

Пиття
    За бажанням, але в дитини завжди повинна бути можливість утамувати спрагу. Звертаю увагу: не отримувати задоволення від солодкого газованого напою, а саме втамовувати спрагу! Оптимальне пиття: негазо-вана, некип'ячена мінеральна вода, компоти, морси, фруктові чаї. Температура напоїв кімнатна. Якщо раніше все підігрівали, то поступово зменшувати інтенсивність нагрівання.

Oдяг
    Достатній мінімум. Пам'ятати про те, що пітливість викликає хвороби частіше, ніж переохолодження. На дитині не повинно бути більше одягу, ніж на її батьках. Зменшення кількості є поступовим.
Іграшки
    Найретельніше стежити за якістю, особливо якщо дитина бере їх до рота. Будь-який натяк на те, що ця іграшка пахне або бруднить дитину,— відмовитися від покупки. Будь-які м'які іграшки — накопичувачі пилу, алергенів і мікроорганізмів. Віддати перевагу іграшкам, що миються. Мити іграшки, що миються.

Прогулянки
    Щоденні, активні. Через батьківське «стомився — не можу — не бажаю». Бажано перед нічним сном.
Спорт
    Ідеальні заняття на свіжому повітрі. Не бажаними є будь-які види спорту, що передбачають активне спілкування з іншими дітьми в замкненому просторі. Плавання в басейнах є небажаним для дитини, яка часто хворіє.
Додаткові заняття
    Є корисними за місцем постійного проживання, коли стан здоров'я не дозволяє залишати будинок. Спочатку варто перестати часто хворіти і тільки потім починати відвідувати хор, курси іноземних мов, студії образотворчого мистецтва тощо.
Літній відпочинок
    Дитина повинна відпочити від контактів зі значною кількістю людей, від міського повітря, від хлорованої води й побутової хімії. Здебільшого відпочинок «на морях» жодним чином не стосується оздоровлення дитини, яка часто хворіє, оскільки шкідливі фактори зберігаються, додається громадське харчування і, як правило, гірші, порівняно з домашніми, житлові умови.
    Ідеальний відпочинок дитини, яка часто хворіє, виглядає таким чином (важливим є кожне слово): улітку в селі; надувний басейн із джерельною водою, поруч купа піску; форма одягу — труси, босоніж; обмеження на ви-користання мила; годувати тільки тоді, коли закричить: «Мамо, я тебе з'їм!» Брудна гола дитина, яка стрибає з води в пісок, випрошує їжу, дихає свіжим повітрям і не контактує з великий кількістю людей за 3-4 тижні відновлює імунітет, зруйнований міським життям.

Профілактика ГРЗ
    Украй малоймовірно, щоб дитина, яка часто хворіє, постійно переохолоджувалася або кілограмами споживала морозиво. Таким чином, часті хвороби — це не застуди, а ГРВІ. Якщо Петрик у п'ятницю нарешті здоровий, а в неділю знову має закладений ніс, то це означає, що в інтервалі «п'ятниця-неділя» Петя підхопив новий вірус. І в цьому однозначно звинувачуються його родичі, зокрема, дідусь, який скористався несподіваним видужанням, щоб онук терміново відвідав цирк.
Основні завдання батьків — усіляко уникати непотрібних контактів із людьми, мити руки, підтримувати місцевий імунітет, провести вакцинацію всіх членів родини від грипу.
Якщо дитина часто хворіє на ГРВІ, отже, вона часто інфікується. Дитина не може бути в цьому винною. Це модель поведінки її родини. Отже, необхідно змінити модель, а не лікувати дитину.

Лікуваня ГРВІ
Лікувати ГРВІ — це не означає давати ліків. Це означає створити такі умови, щоб організм дитини максимально швидко й з мінімальними втратами здоров'я впорався з вірусом. Лікувати ГРВІ — це означає забез-печити оптимальні параметри температури й вологості повітря, тепло одягти, не годувати, поки не попросить, активно напувати. Сольові краплі в ніс і парацетамол при високій температурі тіла — цілком достатній перелік ліків. Будь-яке активне лікування перешкоджає формуванню імунітету. Якщо дитина часто хворіє, отже, будь-який лікарський препарат повинен застосовуватися лише тоді, коли без нього однозначно не можна обійтися. Особливо це стосується антибактеріальної терапії, що здебільшого проводиться без реальних на те підстав — від страху, від остраху відповідальності, від сумнівів у діагнозі.
Дії після видужання
    Дуже важливо пам'ятати: поліпшення стану й нормалізація температури зовсім не свідчать про те, що імунітет відновився. Але ж майже завжди так відбувається, що дитина йде в дитячий колектив буквально наступного дня після поліпшення стану. А ще раніше, до дитячого колективу, вона вирушає до поліклініки, де її оглядає лікар, який запевняє, що дитина здорова.
    У черзі до лікаря й наступного дня в школі або в дитячому садку дитина із ще незміцнілим послу хвороби імунітетом обов'язково підхопить новий вірус.
Нова хвороба почнеться в ослабленому організмі. Вона буде важча за попередню, з більшою ймовірністю ускладнень, вимагатиме застосування ліків.
    Але й ця хвороба мине. І ви підете до поліклініки, а потім — у дитячий садок... А потім розповідатимете про дитину, яка часто хворіє, яка «такою уродилася»!
    Почала краще почуватися — це означає, що потрібно починати нормально жити. Нормальне життя — це не відвідування цирку, не школа й уже тим більше не дитяча поліклініка. Нормальне життя — це стрибання-бігання на свіжому повітрі, «нагулювання» апетиту, здоровий сон, відновлення слизових оболонок.
    За активного способу життя й максимально можливому обмеженні контактів із людьми повне відновлення, зазвичай, відбувається не більше ніж за тиждень. Тепер можна й до цирку!
    Не слід забувати про те, що контакти з людьми ризиковані, насамперед, у приміщеннях. Ігри з дітьми на свіжому повітрі, як правило, є безпечними (якщо не плюватися й не цілуватися). Звідси цілком прийнятний алгоритм відвідування дитячого садка відразу після видужання — ходити туди тоді, коли діти виходять на прогулянку. Погуляли, усі на обід у приміщення, а ми — додому. Зрозуміло, що реалізувати таке можна не завжди (мама працює, вихователька не згодна, дитячий садок далеко від будинку), але такий варіант принаймні можна мати на увазі.
    І наостанок: алгоритм «дій після видужання» поширюється на всіх дітей, а не тільки на тих, які часто хворіють. Це фактично одне з найважливіших правил, що допомагає нормальній дитині не стати такою, яка часто хворіє.
    Якщо ми заговорили про «усіх дітей», зауважимо, що, вирушаючи після хвороби до дитячого колективу, необхідно думати не тільки про себе, але й про інших дітей. Зрештою, ГРВІ може протікати в легкій формі, якщо температура тіла залишається нормальною. З'явився нежить, ви декілька днів посиділи вдома, а потім вирушили до дитячого садка, залишаючись при цьому заразними!
    Антитіла до вірусу виробляються не раніше, ніж на п'ятий день хвороби. Тому відновляти відвідування дитячого колективу можна не раніше ніж на шостий день від початку ГРВІ незалежно від важкості захворювання, але обов'язково з моменту нормалізації температури тіла має минути не менше ніж три доби.
Відвідування дитячих колективів. «Несадкова» дитина
    Ситуація, за якої дитина стає такою, яка часто хворіє лише після того, як починає відвідувати дитячий садок,— абсолютно типова. До трьох років практично не хворіла, гуляли, загартовували, ніколи й нічим не лікували. Утри роки пішла у дитячий садок — і за зиму п'ять ГРЗ... Ви вже зрозуміли, хто винний? Однозначно, що не дитина.
    Коли вимовляється фраза «до трьох років не хворіла», так цією фразою стверджується — маємо абсолютно нормальну, здорову дитину. Змінилося навколишнє середовище — почалися хвороби.
    Що робити? По-перше, визнати той факт, що неможливо почати активно спілкуватися з дітьми й не занедужати. Так ви, вочевидь, були до цього готовими, але вам навіть на думку не спадало, що хвороби будуть по-стійними. Постійні хвороби — отже, ви або поквапилися з поверненням до дітей після хвороби, або щось принципово неправильно в самому дитячому садку (приймають хворих дітей, не провітрюють, замало гуляють тощо).
    Чи маємо ми можливість вплинути на дитячий садок? Як правило, не маємо. Чи маємо змогу змінити дитячий садок? Іноді маємо змогу. Але це складно і дорого.
    Чи можемо ми не відвести дитину до дитячого садка, якщо начальство на роботі вимагає нашої присутності, та й лікар не має наміру продовжувати лікарняний листок?
   
Не можемо. Змінити садок не можемо. Не відвести в садок не можемо. Відводимо. Занедужуємо. Видужуємо. Відводимо. Занедужуємо. Раптом розуміємо, що все, що заробляємо на роботі, ми витрачаємо на дитячі хвороби!
    І тоді хтось із оточуючих говорить: «Ваша дитина "не-садкова"». І все раптом стає зрозумілим. Залишаємо роботу. Припиняємо відвідувати садок. І дійсно через 1-2 місяці перестаємо бути дитиною, яка часто хворіє.
    Але насправді всі зовсім не так драматично. Оскільки навіть дуже часті ГРЗ при правильному лікуванні зовсім не відбиваються на здоров'я дитини.
    Занедужав. Зволожили, провітрили, напоїли, закапали ніс. Видужав. Походив два дні до дитячого садка. Занедужав. Зволожили, провітрили, напоїли, закапали ніс. Видужав. Ми нічого небезпечного, поганого, шкідливого не робили.
    Але якщо кожний чих — привід для: призначення десятка сиропчиків-пігулок; знущань під назвою «процедури для відволікання»; ін'єкцій антибіотиків; ретельного обстеження; консультації десятка фахівців, кожний з яких вважає за необхідне додати до лікування ще декілька препаратів,— такі ГРЗ однозначно й вочевидь ЗЛО, що не минають безслідно і не переростаються безболісно. І для такої дитини дитячий садок небезпечний. І батьки небезпечні. І лікарі...
    Якщо дитина хворіє на ГРЗ часто, нехай навіть дуже часто, але видужує не за допомогою ліків, а природно — так нехай хворіє, нехай відвідує дитячий садок, нехай узагалі робить, що бажає.